«Я знак бессмертия себе воздвигнул
Превыше пирамид и крепче меди…»
М.В. Ломоносов
 |
Серед імен діячів культури і науки почесне місце займає ім’я Михайла Васильовича Ломоносова. У своїй науковій діяльності Ломоносов був виразником передових тенденцій сучасної йому науки. Він зробив неоцінимий внесок майже в усі галузі знання: фізику, хімію, астрономію, приладобудування, геологію, географію, мовознавство та хімічне виробництво, був автором фундаментальних законів фізики і хімії, творцем наукових основ хімічної науки і нової галузі знань – фізичної хімії. Михайло Васильович Ломоносов народився в листопаді 1711р. в сім’ї селянина-помора, в одному з віддалених куточків колишньої Архангельської губерні, в селі Денисівці, Куростровської волості. |
 |
Будучи дуже спостережливим, Ломоносов підмічав особливості життя і природи краю і побуту його жителів. Роз’їжджаючи з батьком, він знайомився з різними виробництвами. Це справило велике враження на нього, тому зрозумілий той інтерес до промисловості, який зберігся у Ломоносова на все життя. Грамоті Ломоносов навчився у свого односельця Івана Шубного. Особливо захоплювали його граматика Смотрицького і арифметика Магницького, де не тільки викладалися правила найпростіших обчислень, а й наводилися деякі відомості з фізики, геометрії, навігації, астрономії і т.д. |
Читання таких книг збуджувало в ньому непереборне прагнення до знання. Це примусило його піти з рідного дому. Взимку 1730 року він вступає до московської Слов’яно-греко-латинської академії. В 1735 році, як одного з кращих студентів, Ломоносова направили до Петербургу для вступу до Академічного університету, а 1736 році був відправлений до Німеччину для вивчення хімії та металургії.
 |
Там він засвоїв необхідні математичні відомості, філософію, логіку, фізичні науки, а також металургію - починаючи з рудної справи і кінчаючи обробітком металів і пробірною справою. Знав він і скляне виробництво, мореходну справу, астрономію, географію. В січні 1742року Ломоносов був призначений ад’юнктом Академії, в 1745році професором хімії. А в 1748 роцівін добився будівництва хімічноїлабораторії при Академії наук. |
В цей період він перекладає на російську мову курс фізики свого вчителя Вольфа під назвою «Вольфианской экспериментальной физики».
Наукову діяльність Ломоносова можна схематично поділити на три періоди: до будівництва хімічної лабораторії він був присвячений теоретичним дослідженням в галузі фізики і хімії, другий період - час від збудування хімічної лабораторії до 1757 р.. В ці роки Ломоносов займався розв’язанням різних питань теоретичної і експериментальної хімії. І третій період – це період з 1757р. до смерті Ломоносова. Протягом цього часу Ломоносов, крім загальних занять, приділяє багато часу роботам в галузі різних прикладних наук і адміністративній діяльності.
Виявляючи турботу про поширення освіти в Росії Ломоносов наполягав на створенні університету європейського типу, доступного всім верствам населення. І в 1755 році по його проекту був створений Московський університет, який тепер носить ім’я М. В. Ломоносова.
 |
Протягом багатьох років Ломоносов розробляв технологію утворення кольорового скла на фабриці. Кольорове скло використовувалось для створення мозаїк, в розвиток мистецтва котрих він вніс істотний внесок. Мозаїчні праці Ломоносова були високо оцінені російською Академією художеств. Найвідомішим твором Ломоносова як художника є монументальна мозаїка «Полтавська баталія». |
 |
В 1758 р. Ломоносов був призначений керівником Географічного департаменту Академії наук. Основним завданням Географічного департаменту було складання «Атласу Російського». Ломоносов розробив план отримання як фізико-географічних, так і економіко-географічних даних для складання «Атласу». |
Справжнім перетворювачем виступив Ломоносов в літературно-художній творчості. Новаторство Ломоносова, як поета ґрунтувалося на традиціях російської культури, російської народної творчості. Важливу роль зіграв Ломоносов і в розробці таких поетичних жанрів, як ода, послання, ідилія, епіграма та інш. Теоретичним обґрунтуванням поетичної практики Ломоносова були його фундаментальні філологічні праці. В російській мові він бачив «природное изобилие, красоту и силу…», і вважав, що вона не поступається жодній з європейських мов. В 1755 році була опублікована перша наукова граматика російської мови «Российская грамматика».
Михайло Васильович Ломоносов і три століття потому вражає уяву своєю незвичайністю. Він тільки затвердився як видатний науковий і державний діяч, але, на жаль, занадто рано пішов з життя в 1765 році коли йому виповнилось п’ятдесят чотири роки. М. В. Ломоносов був похований на кладовищі Олександро-Невського монастиря. Вчений-енциклопедист і поет, він зробив величезний внесок практично в усі розділи вітчизняної і світової науки – фізику, хімію, астрономію і астрофізику, геологію і геофізику, в поезію, історію, педагогіку, драматургію, техніку, технологію, образотворче мистецтво. А наукова творчість та життевий шлях стали предметом досліджень багатьох вчених.
Ломоносов мав постійну тягу до науки, вірив у істину та факти, які дозволяли просувати науку далі.
Творча та наукова неосяжність Ломоносова була прикладом для всіх хто ставав на шлях пізнання, на шлях служіння народу, державі і людству.